ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

 Їх змусило життя покинуть теплі пледи,

Забути мамин борщ, й обійми татуся.

У когось братик залишився там маленький,

 Бо з колоди масть їм випала хреста.

Цей хрест важкий, і тягне він додолу

Нам треба зрозуміти їх серця

Їм дуже хочеться вернутися додому,

 Та от халепа - в них зараз там війна.

 Війна та клята зруйнувала мрії,

В яких надії вогник ще горів.

Що скоро закінчиться "братовбивча дія",

Що їм не доведеться покидати дім.

Та сталося як є, і це вже не змінити,

Житло, робота - де знайти все це!?

Що ж робити, якщо не повернулось,

 Життя до них, на жаль, своїм лицем?

 Відповіді на питання я не маю,

Та є прохання із глибин думок "

Храни же Господи, оберігай, благаю,

 Усіх переселенців: чоловіків, й жінок.

                            Катя Буданова

Нині світ зіткнувся із найвищим рівнем вимушеного переміщення. Небувала кількість людей змушена була залишити свій дім у пошуках безпечного притулку. Кожну хвилину 20 осіб залишають усе, тікаючи від війни, переслідування або насильства.

Щороку, 20 червня, у Всесвітній день біженців, ми відзначаємо мужність і витримку мільйонів біженців; це саме той, ключовий, момент для суспільства, щоб заявити про свою підтримку родин, вимушених тікати з рідного дому.

Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Починаючи з 2014 року Україна перебувала в стані неоголошеної війни. Частина її території незаконно анексована сусідньою державою, частина тимчасово окупована цією ж державою агресором, на частині ведуться бойові дії. Майже півтора мільйона громадян України вимушені були покинути свої домівки і виїхати на підконтрольну Українській владі територію або закордон в пошуках захисту, а часто і просто порятунку. Сьогодні громадяни України вкотре страждають від агресора… Вкотре покидають домівки...