26 червня — Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом.

Наркотичні речовини спочатку дарують химерний спокій і ейфорію, але це – лише ілюзія. Згодом мозок позбавляється здатності відчувати радість від природних речей: дружньої бесіди, миті натхнення, теплоти рук близької людини.

Кожна клітина тіла стає свідком повільної втрати — погіршується робота печінки й нирок, серце стомлюється, легені заповнюються токсинами . Немов поступово вимитий скульптором віком, вигляд наркомана стає сумним: змарніле обличчя, крихкі кістки, сивина, раннє випадіння зубів .

Поступовий спад імунної оборони робить організм беззахисним — інфекції, абсцеси, гепатити, туберкульоз стають звичними гостями .

Те, що спочатку здавалося тимчасовою слабкістю, невдовзі перетворюється на катастрофу: пам’ять тьмяніє, мислення спотворюється, світ сприймається крізь туман нелогічності й тривоги . Галюцинації, панічні атаки та психози – часто гості в темних ночах залежності .

Коли все, що має значення — лише доза, зникає інтерес до світу. Відступають робота, навчання, сім’я, відбувається моральне опустошення, яке глибше за будь-яку фізичну рану.

Наркоманія — це не кілька помилкових виборів, а повільне, нестримне знищення людини: її тіла, духу, зв’язків. Від першого вживання до повної деградації часто лишається лічена кількість років — 5–10, іноді менше.

Проте є й промінь надії. Часом ранній поворот — і можливість врятувати себе ще є. Врятувати тіло, повернути собі людяність, відновити здатність мріяти й любити.