Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія
Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880).
Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись.
У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності.
У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.
Почав друкуватися в 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».
У 1891 році склав іспит на право працювати народним учителем.
1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму.
У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців.
Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь».
1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців.
Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину.
У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти.
1911 — «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.
Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований. Цього року виповнилося 110 років від дня смерті відомого письменника.
Пам’яті М. Коцюбинського
Плавали хмари по небу блакитному,
Дихала цвітом весна,
Все усміхалося сонцю привітному,
Все прокидалось от сна.
Тілько у стінах, замкнутий недугою,
Той, хто ті блиски любив,
Важко стогнав і боровся з напругою –
Смерть подолати хотів.
Смерть подолати, щоб голос поновлений
Щедро поля засівав…
Творчою силою знов оздоровлений
В душі насінням лягав.
Сонце ловило на вудки тонесенькі
Жарти і смуток життя;
Рани глибокі і болі легесенькі,
Зло й благородне чуття.
Тілько у стінах, у світлі півтемному,
Той, хто до сонця летів…
Богу якому, чи духу таємному,
Цвіт свого серця палив.
Чоло пожовкло і цвіту п’янистого
Більше не стало, згорів…
Більше не стало вразливого, чистого…
Хтось таємничий здурив.
Хтось обікрав ту країну знесилену,
Гордощі, радість і сміх…
Хтось обдурив безпритульну, знесилену,
Хтось учинив такий гріх.
Струни порвав і пісні недоспівані
Змусив у землю ховать…
Може, то сни нам важкі, несподівані,
Може нам годі так спать?
Плавають хмари по небу блакитному,
Дихає цвітом весна,
Все осміхається сонцю привітному,
Встало од тяжкого сна.
Михайло Жук
В бібліотеці коледжу презентовано книжкову виставку присвячену життю та творчості М.Коцюбинського. Запрошуємо на знайомство!
