Цими днями вшановуємо пам’ять київських євреїв, розстріляних нацистами в Бабиному Яру – жертв одного з найбільших воєнних злочинів Другої світової війни.

Чим більше намагаєшся осягнути цю трагедію, наблизитися до неї, розгледіти – тим більш непроникною вона стає. Чорнота стає всеохоплюючою. І ти розбиваєшся об неї. Такою є природа Катастрофи. Щастя сяє і світиться. Банальність кричить і надимається, а горе – воно просто горе. Спазм у горлі та сухі виплакані очі – ні сліз, ні слів. А ще – попіл і пісок. Бездонний, бездушний яр, ненаситне провалля, у яке падають і падають нескінченно довго, як в уповільненій зйомці людські тіла, скошені кулеметним вогнем.

Хоч і дуже трагічна сторінка нашої історії але ми маємо пам'ятати. 

В читальній залі бібліотеки коледжу презентовано книжкову виставку.