Глибока людяність, невичерпний гумор, знання національного єврейського характеру, народної мудрості – все це складає образ письменника і людини Шолом-Алейхема, якого і дотепер люблять і шанують в усьому світі. Перші його публікації з'явилися у єврейській періодиці мовою ідиш. А вже вірші та оповідання публікувались мовою іврит. З-під його пера вийшли десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей, оповідань, статей.
З нагоди 166-річчя від д.н. Шолом Алейхема хочемо розповісти про його зв’язок з Богуславом.
1871 р. від холери вмерла мати Шолома Хас-Естер. Це був великий удар для сім'ї. Батько зовсім розгубився. Він безпорадно зітхав і повторював: "Боже, що робити? Як бути?"
Довелося дітей відправити в місто Богуслав до дідуся Мойше-Йосе і бабусі Гітл. Там Шолом уперше відчув себе сиротою, із сумом усвідомлюючи, що він зайвий рот і тягар. Батько одружився вдруге. Повернувшись до Переяслава, діти зустріли мачуху.
Богуслав відіграв вирішальну роль у житті ще одного письменника — Шолом-Алейхема. 1877 року вісімнадцятирічний Шолом Рабинович, володіючи російською, ідишем та івритом, потрапляє до орендаря багатого маєтку під Богуславом Елімелеха Лоєва і стає вчителем його дочки Ольги. З часом учитель і учениця покохали одне одного. Довідавшись про це, Лоєв безцеремонно виганяє «знахабнілого вчителя», хоча до цієї «страшної катастрофи» Шолом дуже подобався Лоєву і впродовж трьох років був дуже корисним ще й як особистий секретар.
А далі все сталося за відомою схемою. Батько Лоєв прокляв весь рід Рабиновичів і позбавив Ольгу спадщини. Ну прямо як у знаменитій поемі «Любов — не картошка» Саші Чорного (Олександра Глікберга), який, до речі, народився на Богуславщині. У поемі за таких самих обставин батько Фарфурник з досади розбив сімейний сервіз, мати Фарфурник, ридаючи, сякалася вже в десяту хустинку, а спокусник був вигнаний із дому і названий «провокатором цнотливої дівчини, чистої, як мак».
Для Шолома розпочалися роки поневірянь, перших літературних спроб і таємного листування з коханою. Нарешті Ольга в травні 1883 року була викрадена, і вони одружилися. «Не знаю, чи зробив Богуслав із мене письменника, але те, що в Богуславі я вперше відчув, як за спиною в мене прорізуються крила і вперто розривають мій піджак, — це очевидно, це для мене ясно й зрозуміло. Юнак, зовсім ще хлопчисько, став чоловіком і людиною саме тут — таке пам’ятається все життя».
Запрошуємо до бібліотеки на знайомство з його творчістю
