«Все, що я зробив у житті, я починав з мрії» Богдан Гаврилишин

«Все, що я зробив у житті, я починав з мрії»
                                     Богдан Гаврилишин


Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року, у містечку Коропець (нині смт, Монастириський район,

Тернопільська область, Україна, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство).


Його батько був сусідом Марка Каганця. У 1930 році батько купив близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де збудував дім,

який зберігся донині. Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії, яку

після приходу більшовиків перетворили на

середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в 1943/44 навчальному році — у Дрогобицькій гімназії.

Під час Другої світової війни у 1944 році його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі, для переміщених

осіб, 1947 року виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

 1950 року одружується з Леонідою Гайовською. В родині з`являються дві доньки (Христина й Патрісія ) та син (Леслі). 

 

952 року здобув ступінь бакалавра, 1954 році магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто.

У 1954—1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді.

З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.
З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності був радником кількох Президентів України,

прем’єр-міністрів, голів Верховної Ради.
Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституту менеджменту МІМ-Женева. Обіймав посади директора з

навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), у 1972 році він став членом відомого світового форуму вчених -

Римського клубу.

У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище,

управління державами тощо.
1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996—1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля в Женеві.

Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях у більш,

ніж 85 країнах.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року.

У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».
У 2010 році заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, місією якого була підготовка критичної маси молодих українців,

які на власному досвіді вивчили як функціонують найкращі країни Європи, та зможуть утворити критичну масу людей, яка трансформує

Україну. З 2017 року основні програми фонду були підтримані Благодійним фондом родини Богдана Гаврилишина, створеного дружиною

та дітьми пана Богдана.
У 2014 році під час Революції гідності Богдан Гаврилишин створив документ – «Декларацію відповідальності людини», у 15 пунктах якої

він відобразив різні відповідальності людини, які можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного

суспільства з точки зору гуманістичних цінностей (документ є у вільному доступі в мережі Інтернет:
ДЕКЛАРАЦІЯ ).
З ініціативи Бізнес-школи МІМ-Київ, спеціально до 90-річного ювілею Богдана Дмитровича, у 2016 році було виведено сорт соняха

«Богдан Гаврилишин». У 2017 році, за сприяння Фонду родини Богдана Гаврилишина, було розпочато «Марафон відповідальності».

Метою флешмоб-акції є «привернення уваги українців до позитивних змін, які роблять активні та відповідальні люди, у всіх куточках України.

Символізм марафону полягає в невеликому завданні: висадити і зростити соняшник вищевказаного сорту. Причому учаснику чи учасниці

акції варто не просто посадити насіння, а й розповісти у соціальних мережах про власний внесок у позитивні зміни, про ініціативи, у яких

він/вона бере участь. А за 100 днів (це приблизний час дозрівання соняшника) можна зробити чимало корисних справ.
Соняшники Б.Д. Гаврилишина у сквері Львова.
Богдан Дмитрович не раз публічно казав, що проголошення незалежності України він вважав найщасливішою миттю у житті. Він акцентує

на тому, що в Україні дуже високий рівень науки. Він аргументовано заперечує всі закиди про відтік наукової сили:
«Я можу це порівняти, бо бував у різних країнах. Виходить навіть такий парадокс. Приїздять сюди фахівці з США начебто допомагати Україні

робити реформу освіти, а у тій самій країні, цебто в США, 30 відсотків випускників середніх шкіл є дуже слабенькими. Вони не вміють добре

читати і писати по-англійськи, не кажучи вже про інші мови. В Україні такого нема. Випускники середньої школи, я не раз зустрічався з ними —

це вже освічені люди», — цитату взято з книжки Ігоря Шарова.
Однією з найважливіших умов настання кращого життя Богдан Гаврилишин вважав якнайшвидше впровадження новітніх технологій і прискорення

ринкових реформ.
На ідею, так званого, єднання України у слов'янському союзі, Гаврилишин мав глибоке переконання, ще на початку 2000-х, що Росія і Білорусь не

допоможуть Україні вийти на вищий рівень життя і розвитку. Та ж Росія і надалі покладатиметься на свої природні ресурси, на експорт нафти і газу,

а не на інтенсивні фактори економічного зростання, як це здійснюють, приміром, Японія чи Південна Корея — країни, що не мають енергоносіїв.
Богдан Дмитрович ¬написав такі книги як «Дороговкази в майбутнє. До більш ефективних суспільств» (1980) та «Залишаюсь українцем» (2011) та

є автором більше 100 статей в галузях менеджменту, економіки та політики.
24 жовтня 2016 року о 5-й ранку п. Богдан помер у родинному колі у своїй квартирі у Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Богдана

Гаврилишина – Коропці.
За три дні до смерті Б.Гаврилишина, президент Петро Порошенко своїм указом, нагородив його орденом Свободи – “за визначний особистий

внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність” та у зв’язку з

90-річним ювілеєм.
22 лютого 2018 року рішенням Київської міської ради перейменовано вулицю Ванди Василевської у Шевченківському районі міста Києва на

вулицю Богдана Гаврилишина.

“Вічна і світла пам’ять про Богдана Гаврилишина назавжди залишиться в серцях всіх, хто його знав”, –

зазначили у благодійному фонді Богдана Гаврилишина.

 

Посилання на джерела використаної інформації:
1. https://bhfamily.org/gavrylyshyn/ ;
2. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 ;
3. https://bhfamily.org/;
4. https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:BHFoundation+HAWRYLYSHYN+2017_T1/about (Курс лекцій Богдана Гаврилишина);
5. https://www.plast.org.ua/hawrylyshyn/ .

 

КЗ КОР "БОГУСЛАВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ
імені І.С.Нечуя-Левицького"

Офіційний сайт коледжу

Адреса: 09701, Київська область,
м.Богуслав, вул.Інтернаціональна, 17
E-mail: info@bgc.edu.ua

Тел./факс: (04561) 4-28-86,
Тел.:
(04561) 4-28-85
(Приймальна комісія)

МТС: (066) 080-73-26,
Life: (093) 052-34-00

© КЗ КОР "Богуславський гуманітарний фаховий коледж імені І.С. Нечуя-Левицького" 2024.

Search